Криза в машинобудуванні – від погроз і упущених можливостей до рішень для підвищення ефективності
Вітчизняний машинобудівний комплекс зараз повною мірою відчуває дію світової економічної кризи. У статті Олексія Кислова (фірма «1С») на прикладі одного з підприємств галузі розглянуті типові проблеми, з якими зіткнулися багато машинобудівників зараз, а також приводяться рекомендації і шляхи їх рішення в поточних економічних реаліях.
- Опис ситуації в компанії
- Собівартість продукції, варіанти розрахунку
- Технологічна складова конкурентної переваги
- Організація виробничого планування
- Оптимізація матеріального постачання
- Управління технічним обслуговуванням устаткування
- Управління якістю на підприємстві
- Управління змінами як елемент проектної діяльності
- Зведена таблиця компонент програмно – методичного комплексу “1С:Машиностроение”
Стратегія розвитку, в поточних економічних умовах, підприємств машинобудівної галузі до цих пір не ясна, немає чіткого плану подальших дій, рішення часто ухвалюються хаотично – як реакція на яке – або зовнішня або внутрішня подія.
Багато підприємств до цих пір чекають «руку Батечка-Царя», яка повинна врятувати у важкі роки, при цьому до кінця не усвідомивши, що вирішальне слово завжди за самим підприємством, яке може вже прямо зараз розумно переходити на політику рішучих дій. А що саме можна зробити?
По суті, будь-яка криза – це період не тільки погроз, але і час, коли можна закласти фундамент нових перемог.
Розглянемо приклад: машинобудівне підприємство, чисельністю близько 3000 чоловік. Продукція диверсифікована: є цивільне виробництво, і виробництво, спеціально виділене під державні замовлення. В наявності штат конструкторсько-технологічної і фінансово-бухгалтерської служб, є своє ІТ-підрозділ.
Власне виробництво розділене на заготовче, механообрабативающєє і складальне. Є свій ливарний цех. На підприємстві традиційно використовувався локалізований технологічний підхід до організації виробництва, проте останнім часом було прикладено немало зусиль для організації продуктових осередків і відмови від верховенства розподілу робочих центрів за типом операційної обробки.
Підприємство не мало належного об’єму власних оборотних коштів в локризовий період, як наслідок – наявність великої кількості банківських позик, в забезпечення яких були закладені виробничі площі.
Фактична собівартість продукції не розраховувалася, використовувався «казановою» метод з розподілом витрат на виготовлення за системою наряд-заказов, які могли включати що одночасно комплектує власного виготовлення, під збірку готової продукції як для цивільного ринку, так і для спеціальних державних замовлень.
Останнім часом підприємство інвестувало великий об’єм грошових коштів в технічне переозброєння. Загальна кількість замовлень не знижувалася, падіння попиту на цивільну продукцію компенсувалося збільшенням потреби (по лінії держави) в спеціальній продукції.
З недавнього часу почалися затримки у виплаті заробітної плати, були сформовані плани на значне скорочення персоналу, робота над перспективними проектами заморожена, у тому числі і по впровадженню інформаційних систем. По суті, недалеко і до банкрутства. Чому? Що відбувається?
Відповідь не така очевидна, як могло б показатися з першого погляду. Перш за все, це відсутність загальної координації ухвалення і виконання управлінських рішень на всіх рівнях менеджменту компанії, відсутність достовірної початкової інформації для ухвалення самих управлінських рішень. Поточний аналіз стану справ показує відсутність прибули.
Немає продажів! Чому? Об’єм замовлень не змінився, що ж з реалізацією, невже замовники не можуть виконати свої фінансові зобов’язання? Так, таке є, але не в цьому основна проблема. Проблема в тому, що не можуть виготовити продукцію в строк і як наслідок – продавати просто нічого.