Підвищення тарифів Укрзалізниці на 30%: загроза для економіки

Чому виробники протестують проти тарифної реформи

Українська промисловість стоїть перед серйозною загрозою. З серпня 2026 року передбачено підвищення вантажних тарифів залізниці на 30%, що відбувається у момент, коли підприємства вже борються з наслідками військової агресії та порушень логістики. Таке рішення може стати точкою невповорота для багатьох галузей економіки.

Видобувна промисловість попереджує про критичні наслідки. За прогнозами аналітиків, подорожчання перевезень призведе до значного скорочення виробництва та втрати конкурентоспроможності на світовому ринку.

Обмежені альтернативи для доставки вантажів

Сьогодні залізниця залишається основним каналом логістики для вітчизняного експорту. Інші варіанти доставки не можуть повністю замінити цей вид транспорту:

• Західні прикордонні переходи перевантажені й не здатні прийняти весь обсяг вантажів
• Дунайські порти мають обмежену пропускну здатність
• Транспортування через сусідні держави суттєво дорожчає через додаткові платежі й подорожі
• Морські маршрути заблоковані або вкрай ускладнені

Отже, виробники просто не мають способу обійти залізницю, що робить їх вразливими до будь-яких тарифних змін.

Реальні цифри: як скоротилась вантажна база

Ситуація з обсягами вже критична. Протягом 2021–2025 років вантажна база залізниці скоротилась майже вдвічі — з 315 млн до 161 млн тонн. При цьому додаткове подорожчання перевезень прискорить ще більшу втечу вантажів.

Ключовий факт: вантажний сегмент залізниці залишається прибутковим, тоді як пасажирські перевезення мають дефіцит близько 20 млрд грн на рік

Це означає, що покривати збитки пасажирського транспорту за рахунок промисловості — методологічно неправильно.

Обґрунтована потреба: 5–14% замість 30%

За розрахунками фахівців, реальна потреба в індексації тарифів для 2026–2027 років становить максимум 5–14% щорічного зростання. Проте запропоноване рішення передбачає 30% з серпня 2026-го та ще 15% з січня 2027-го — це понад двічі перевищує обґрунтовану потребу.

Таке завищене зростання не пов'язане з фактичною індексацією витрат, а скоріше є спробою компенсувати хронічні проблеми управління за рахунок користувачів послуг.

Глобальні наслідки для економіки

Експерти проводять тривожні розрахунки можливих втрат для держави:

1. Податкові надходження: до 36 млрд грн
2. Валютна виручка: до 2,4 млрд доларів
3. ВВП: потенційна втрата до 96 млрд грн
4. Робочі місця: масові скорочення в видобувній та металургійній галузях
5. Дорожна інфраструктура: частина вантажів перейде на автотранспорт, що додасть до 75 тисяч вантажівок на дороги

Гірничо-металургійна промисловість уже перебуває в критичному стані — у окремих випадках логістичні витрати перевищують дохід від продажу одної тонни товару, що робить експортні контракти збитковими.

Причини проблем Укрзалізниці та альтернативні шляхи

Власне компанія стикається з реальними труднощами: дефіцит локомотивів, нестача кваліфікованих машиністів, скорочення вагонного парку та зношеність інфраструктури. Проте ці проблеми не можна вирішувати на спині промисловості.

Міжнародна практика показує інший шлях: у країнах Європейського Союзу пасажирські перевезення фінансуються з державного бюджету через спеціальну схему (PSO). Це дозволяє утримувати справедливі тарифи для вантажних перевезень і водночас підтримувати публічний транспорт.

Запропоновані альтернативні заходи

Видобувна промисловість пропонує п'ять пріоритетних кроків для стабілізації ситуації:

• Запровадити тимчасові знижки до 25% для станцій, розташованих на відстані 150–200 км від лінії фронту
• Перекласти фінансування пасажирських перевезень на державний бюджет через механізм PSO
• Відновлювати парк локомотивів і бригад за допомогою міжнародних партнерів
• Оптимізувати оперативні витрати компанії
• Поставити цільовий орієнтир на повернення вантажної бази до 200 млн тонн

Ці заходи можуть дозволити зберегти прибутковість залізниці без жахливих наслідків для економіки.

Чому транспортна політика має змінитись

У воєнний час транспортна інфраструктура стає частиною стратегічної стійкості держави. Неграмотна тарифна політика може підірвати всю систему промислового виробництва й експорту, що в результаті послабить позицію України на світовому ринку.

Тарифна політика має бути спрямована на збереження виробничої бази та експортних потоків, а не на додаткове виснаження промисловості

Необхідно негайно перерозглянути розміри запропонованого підвищення та запровадити комплексний підхід до розв'язання проблем залізниці.

Що робити бізнесу й державі зараз

Часовий фактор критичний. Подорожчання вступає в силу з 1 серпня 2026 року, тому рішення мають бути прийняті невідкладно. Вітчизняні виробники, експортери та держава мають сісти за стіл переговорів та вироблювати збалансовану тарифну стратегію, яка враховує як потребу компанії у фінансуванні, так і здатність промисловості платити.

Збереження видобувної промисловості й логістичних мереж — це завдання державної ваги, яке вимагає консенсусу й довгострокового плануванн.