Як урядові перезапустити промислову політику України у 2026 році

Чому промислова політика — це питання національної безпеки

Українська промисловість стоїть перед критичною ситуацією, яка визначає не лише економічне майбутнє, а й здатність держави забезпечувати власну оборону та соціальне благополуччя громадян. Втрата виробничих потужностей означає послідовне зменшення податкових надходжень, скорочення робочих місць, втечу інженерних кадрів та розпад внутрішніх ланцюгів постачання. Ці процеси відбуваються паралельно з військовими викликами, коли держава потребує максимальної економічної потужності для фінансування оборони.

Відтермінування рішень до закінчення військового конфлікту — це небезпечна стратегія, оскільки кожен місяць закритих заводів означає втрату складного обладнання, розпорошення кваліфікованих фахівців та деградацію технологічних компетенцій, які критично важливі для майбутньої відбудови.

Поточний стан промисловості: розмір втрат

Статистика промислового занепаду впадає в очі. До розширення військового конфлікту вітчизняна важка промисловість генерувала 24,8% валового внутрішнього продукту (близько 200 мільярдів доларів) і щороку забезпечувала понад 40 мільярдів доларів іноземної валютної виручки. Після 2022 року промисловий сектор скоротився на 37%, загальна економіка упала на 30%, а частка індустрії в ВВП знизилась до 19%.

За прогнозами аналітиків, без адекватної державної підтримки промисловості економіка України до 2035 року накопиче збитки в розмірі 260–300 мільярдів доларів. Це еквівалентно близько 75–80 мільйонів доларів щодня або 3 мільйонам доларів щогодини.

Крім прямих економічних збитків, країна ризикує втратити понад 800 тисяч робочих місць, що загострить демографічну та соціальну кризу.

Ключові напрями модернізації промислової політики

Перезапуск промислової політики потребує комплексного підходу, а не фрагментарних заходів. Ось основні складові системної стратегії:

Фінансування та кредитування виробництва

• Довгострокове фінансування для промислових підприємств під державні гарантії;
• Доступні кредити з пільговими ставками для модернізації обладнання;
• Спеціалізовані кредитні програми для інвестиційних проєктів середнього та великого масштабу;
• Гарантійні фонди, що знижують ризики для кредиторів.

Податкові стимули та урядові замовлення

Держава має запровадити цільові податкові пільги для виробників, які модернізують потужності або створюють нові робочі місця. Окремо важливу роль відіграють довгострокові замовлення уряду для українських заводів — це забезпечує стабільність попиту та дозволяє компаніям планувати виробництво.

1. Пільгове оподаткування прибутку при реінвестиціях у виробництво;
2. Зниження акцизів та МПВ на технологічне обладнання;
3. Гарантовані замовлення державою для гарантування ринку;
4. Субсидування відсоткових ставок за інвестиційними кредитами.

Енергетична стійкість — критична необхідність

В умовах регулярних атак на енергосистему промислові підприємства потребують альтернативних джерел енергії. Держава повинна активно стимулювати впровадження на заводах власних генеруючих потужностей, систем когенерації, акумуляторних комплексів та інших технологій енергетичної незалежності.

Це дозволить заводам продовжувати роботу навіть під час масованих енергетичних ударів, забезпечуючи неперервність виробництва та експорту.

Експортна та торговельна стратегія

Внутрішній попит недостатній для повного завантаження промислових потужностей. Тому Україна повинна активніше захищати свого виробника на глобальних ринках:

• Активний торговельний захист від недобросовісної конкуренції третіх країн;
• Державна підтримка експортних операцій через кредити та страхування;
• Спрощення процедур для доступу на міжнародні ринки;
• Розвиток експортних кластерів за галузями промисловості.

Чому підтримка промисловості — це стратегічна інвестиція

Держава повинна розуміти, що фінансування промисловості — це не лояльність до великого бізнесу, а інвестиція в економічну безпеку країни. Кожна гривня, вкладена в виробництво, повертається у вигляді податків, заробітної плати, експортної виручки та технологічного розвитку.

Промислова база — це фундамент для економічного відновлення після відбудови. Втратити цей фундамент зараз означає перетворити майбутню реконструкцію з економічного проєкту на масштабну краху.

Критично важливо розпочати перезапуск промислової політики не після закінчення конфлікту, а вже сьогодні — поки ще можливо зберегти компетенції, фахівців та виробничі мережі, необхідні для майбутнього розвитку.

Висновок: час дій уже настав

Промислова політика 2026 року повинна поєднувати стабілізацію, розвиток та посилення енергетичної незалежності виробництва. Затримки з реформами коштуватимуть державі мільярдів доларів і десятків тисяч втрачених робочих місць. Вплив рішень на найближчі місяці визначатиме економічну траєкторію України на десятиліття вперед.