Контрольований експорт газу: як підтримати видобуток перед зимою

Чому експорт газу повернувся у порядок денний

Після початку повномасштабної агресії виявилася складна ситуація на внутрішньому газовому ринку. Промислове та комерційне споживання газу впало майже вдвічі, тоді як приватний видобуток залишився відносно стабільним. Щомісячно приватні видобувні компанії продовжують видобувати близько 300–330 млн кубометрів.

Крім того, зупинка роботи морських портів посилила цю дисбалансу. Промислові підприємства, які орієнтуються на експорт – насамперед металургійні та переробні, втратили ключові канали логістики й вимушені скоротити або припинити виробництво. Це додатково знижує їхній попит на газ у нерегульованому сегменті ринку.

Проблеми, які створює локальний надлишок

Обмежений внутрішній попит привів до значного падіння цін на газ всередині країни. Український газ коштував на 30% дешевше за європейський, що створює економічну проблему для видобувців.

Видобувні компанії недоотримують виручку за вже видобутий ресурс, але одночасно змушені вкладати мільйони у відновлення пошкодженої російськими ударами інфраструктури. Утворюється замкнене коло:

• Компанії недополучають дохід через низькі внутрішні ціни;
• Атаки системно пошкоджують об'єкти видобування;
• Ремонт і нове буріння потребують суттєвих інвестицій;
• Без додаткових джерел доходу видобуток починає падати.

Якщо компанії не зможуть фінансувати розвиток сьогодні, вони не зможуть забезпечити потребу України у газі завтра.

Як має працювати контрольований експорт

Пропонований механізм – це не лібералізація вивезення ресурсу, а вузько зарегульований клапан з кількома запобіжниками. Ось його основні елементи:

1. Обсяги. Щомісячний ліміт не більш як 15% фактичного видобутку попереднього місяця (приблизно 45–50 млн кубометрів на місяць за поточних обсягів);
2. Прозорість. Продаж виключно через відкриті біржові торги з публічною інформацією про всі угоди;
3. Учасники. Ліцензування та чітко визначене коло погоджених видобувних компаній;
4. Контроль. Моніторинг фактично експортованих обсягів і заборона переносити невикористаний ліміт на наступний місяць;
5. Безпека. Право держави оперативно зупинити експорт у разі будь-яких ризиків для енергетичної безпеки.

Держава контролює весь процес – від дозволу на експорт до можливості його негайного припинення.

Куди йтимуть гроші від експорту

Виручка від продажу надлишкового газу за кордоном матиме цільове призначення:

• Ремонт інфраструктури, пошкодженої російськими атаками;
• Закупівля обладнання для видобування;
• Буріння нових свердловин;
• Збільшення обсягів видобутку.

На практиці це означає: компанії продають частину газу там, де він коштує дорожче, отримують валюту й вкладають її у розвиток видобутку в Україні. Держава одночасно отримує додаткові валютні надходження та більші рентні й податкові платежі.

Контрольований експорт може поліпшити фінансовий стан видобувних компаній, підтримати інвестиції у нові свердловини та прискорити відновлення пошкодженої інфраструктури.

Чому 15% – це стеля, а не автоматичний дозвіл

Найчутливіше питання – гарантія безпечного проходження опалювального сезону. Тут експерти одностайні: цифра «до 15%» повинна бути максимальною межею, але не автоматичним дозволом на весь обсяг.

Перед відкриттям експорту необхідно враховувати низку факторів:

• Поточні запаси у підземних сховищах;
• Темпи закачування газу в сховища;
• Прогнозний баланс до завершення зими;
• Загальні обсяги видобутку та імпорту;
• Потреби газової генерації;
• Прогнози погоди на зиму;
• Стан критичної енергетичної інфраструктури.

Принцип простий: дозволений обсяг експорту має залежати від фактичного стану системи, а не лише від цифри у постанові. Якщо баланс напружений – клапан стискується або закривається; якщо наявний підтверджений надлишок – працює на повну потужність.

Аналогія з електроенергетикою

Такий керований підхід уже довів свою ефективність у електроенергетиці. Експорт електроенергії відкривається або обмежується залежно від поточного стану енергосистеми:

• Коли є надлишок – електроенергію продають за кордон за вигідними цінами;
• Щойно система входить у дефіцит через атаки чи пікові навантаження, експорт згортають;
• За потреби відкривають імпорт для покриття внутрішніх потреб.

Той самий механізм може працювати й для газу: постачати надлишок на зовнішні ринки лише тоді й у тому обсязі, які гарантованого не створюють ризиків для внутрішнього балансу.

На що звернути увагу

Дискусія про експорт газу не повинна звуження до примітивної дилеми «за чи проти». Справжнє питання – якість самого механізму: чи здатна держава побудувати модель, за якої обмежений продаж надлишку одночасно:

• Не шкодить підготовці до зимового сезону;
• Не створює дефіциту у споживачів;
• Дає компаніям кошти на восстановлення інфраструктури;
• Підтримує новий видобуток;
• Може бути миттєво зупинений у разі загрози енергобезпеці.

За таких умов контрольований експорт здатен перетворити локальний надлишок газу на інвестиції в майбутній український видобуток і зміцнити, а не послабити, енергетичну безпеку перед наступною зимою.

Висновок

Обговорення механізму частково відкритого експорту газу – це крок до рівноважного рішення, яке враховує як потреби видобувної галузі, так і національну енергетичну безпеку. Ключ – у деталях реалізації й постійному контролі держави над процесом.