NEQSOL Holding інвестує 70 млн доларів у розвиток титанового бізнесу в Україні

Міжнародні інвестиції в титановий сектор України

Розвиток титанової промисловості в Україні потребує системного підходу та стабільних умов для ведення бізнесу. Міжнародна група компаній визначила амбітні плани щодо розширення своєї присутності в країні, але реалізація цих проектів залежить від вирішення кількох критичних проблем, включаючи експортне регулювання та логістику.

70 млн доларів інвестицій на два роки

Наглядова рада компанії UMCC Titanium погодила масштабну інвестиційну програму розвитку. Перша частина фінансування становить 70 млн доларів на період наступних двох років. Ці кошти спрямовуватимуться на модернізацію виробничих потужностей та розширення ресурсної бази компанії.

Реалізація проекту тісно пов'язана з нормалізацією експортних умов. Компанія очікує на скасування обмежень, які в даний час накладаються на експорт рутилового та цирконового концентратів. За умови вирішення цього питання, вихід на беззбитковість прогнозується не раніше 2028 року.

Експортний контроль як головна перешкода

Найбільше занепокоєння компанії викликає чинна система експортного контролю. Обмеження на вивіз рутилу та циркону мають значний вплив на фінансові результати. Ці матеріали формують близько 50% від загальної вартості продукції підприємства.

Тривалі процедури отримання експортних дозволів та складна бюрократія вже спричинили суттєві економічні втрати. Розраховується, що втрачена виручка внаслідок цих обмежень становить приблизно 35 млн доларів. Це прямо впливає на конкурентоспроможність компанії на європейському та американському ринках.

Коли рідкісні компоненти рідко експортуються, процес виробництва втрачає економічну ефективність і виробничі можливості

Необхідні регуляторні зміни

• Скасування експортного контролю на рутилові та цирконові концентрати
• Спрощення процедури видачі дозволів на вивіз матеріалів
• Встановлення передбачуваних і стабільних правил для іноземних інвесторів

Логістичні виклики та альтернативні маршрути

Другим серйозним викликом для розширення виробництва є логістика. Основним транспортним маршрутом для експорту продукції до Америки традиційно була морська доставка через одеський порт. Однак реальна ситуація кардинально змінилася.

Через постійні військові дії та обстріли порту традиційний маршрут фактично неможливий. Компанія розробляє альтернативні маршрути, які передбачають доставку залізничним транспортом до портів Румунії та Польщі. Проте ця схема суттєво дорожча від попередньої.

Вартість альтернативної логістики

Витрати на перевезення вже сягають мільйонів доларів щорічно. Розрахунки показують, що подвоєння вартості логістики може знівелювати маржинальність всього бізнесу, скоротивши прибуток практично до нуля. Це робить розширення виробництва нерентабельним без вирішення транспортної проблеми.

Можливість участі в приватизації Демурінського комбінату

Міжнародна група розглядає розширення своєї ресурсної бази за рахунок нових активів. Зокрема, компанія цікава участю в приватизації Демурінського гірничо-збагачувального комбінату, який розташований на Вовчанському родовищі титано-цирконієвих руд у Дніпропетровській області.

Однак остаточне рішення щодо участі в аукціоні залежить не лише від експортного контролю, але й від кількох інших факторів. На першому місці стоїть геополітичний ризик через близькість об'єкта до лінії розділення, а також загальна вартість електроенергії, необхідної для виробництва.

Проблема дефіциту трудових ресурсів

Третя серйозна перешкода для масштабування виробництва – нестача робочих кадрів. Компанія має близько 4000 працівників, але більше 600 з них мобілізовані до Збройних сил України.

Існуючі правила бронювання персоналу виявилися неефективними. Коли незаброньовані співробітники мобілізуються, компанія за законом зобов'язана скорочувати відповідну кількість заброньованих працівників. Це створює замкнений цикл кадрових втрат.

Практичні наслідки кадрової нестачі

• Неможливість повноцінної роботи вузькоспеціалізованого обладнання
• Зростання навантаження на залишених працівників
• Зниження продуктивності виробництва
• Затримки в реалізації інвестиційних проектів

Так, роторний екскаватор на Вільногірському комбінаті потребує дев'яти кваліфікованих операторів, але в наявності є лише троє. Керівники змушені виконувати функції кількох спеціалістів одночасно, що знижує ефективність роботи.

Структура виробничих потужностей компанії

До складу UMCC Titanium входять два основних гірничо-збагачувальні комплекси. Вільногірський та Іршанський об'єкти спеціалізуються на видобутку та переробці рудної сировини.

Продукція, зокрема концентрати ільменіту, рутилу та циркону, експортується до промислових партнерів у аерокосмічній, хімічній та обробній промисловості. Клієнти розташовані як в Европі, так і в США та інших країнах світу.

Історія приватизації та вступу в міжнародну групу

Компанія UMCC Titanium в червні 2025 року повністю завершила процес приватизації. Раніше відома як ОГХК (Об'єднана гірничо-хімічна компанія), вона тепер входить до складу міжнародної групи компаній, штаб-квартира якої розташована в Амстердамі.

Новий власник група представлена професійною командою з досвідом в гірничозбагачувальному та хімічному секторах. Це дозволило компанії отримати доступ до сучасних технологій і міжнародних фінансових ресурсів.

Умови для успіху інвестиційного проекту

Розширення титанового виробництва в Україні можливе лише за багаторівневого узгодження регуляторних, логістичних та економічних факторів.

Стабільність і передбачуваність державної політики – фундамент довгострокових іноземних інвестицій в промисловість

Три ключові фактори успіху проекту

1. Експортна лібералізація – скасування обмежень на рутил та циркон для конкурентоспроможності на світовому ринку
2. Логістична інфраструктура – розроблення ефективних та економічних маршрутів доставки продукції до закордонних партнерів
3. Кадрова стабільність – вдосконалення системи бронювання військовозобов'язаних для забезпечення виробництва професійною робочою силою

Дальші плани розширення ресурсної бази

Компанія послідовно розглядає всі наявні можливості для розширення своєї присутності в титановій галузі. Розширення ресурсної бази через нові об'єкти дозволить збільшити обсяги виробництва та зміцнити позицію на міжнародному ринку.

Демурінський комбінат залишається привабливим активом, який постійно розглядається як потенційна інвестиція. Проте рішення щодо участі в приватизаційному аукціоні буде прийнято тільки після оцінки всіх ризиків і переконання в сприятливому регуляторному середовищі.

Висновок: перспективи розвитку

Розвиток титанового сектора України має великий потенціал за умови створення сприятливих умов для ведення бізнесу. Інвестиції в розмірі 70 млн доларів можуть стати суттєвим імпульсом для розширення виробництва та збільшення експорту критичної сировини.

Однак реалізація цих амбітних планів залежить від швидкості вирішення регуляторних питань, розвитку альтернативної логістики та поліпшення умов для утримання кваліфікованих кадрів. Спільні зусилля держави та приватного бізнесу можуть перетворити титановий сектор на одну з локомотивів економіки України в період відновлення.

Запрошуємо компанії та державні органи активніше співпрацювати для створення умов, необхідних для успіху цих інвестиційних проектів.