Як російські удари руйнують українську металургію, а ЄС дозволяє російським олігархам заробляти

Україна під ударом: атаки на металургійні гіганти

Останні місяці принесли українській металургії serie хвилю руйнування. Російські ракетні обстріли послідовно поражають ключові промислові об'єкти, зупиняючи виробництво та забираючи життя працівників. За короткий період постраждали чотири найбільших підприємства: «Запоріжсталь», «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Каметсталь» та Дніпровський металургійний завод.

На «АрселорМіттал Кривий Ріг» пошкоджені критично важливі виробничі ділянки, що змусило призупинити частину технологічних процесів. «Запоріжсталь» і «Каметсталь» після атак припинили виробництво повністю. Є поранені та загиблі серед персоналу.

Це не перший удар по галузі. Українська металургія вже пережила окупацію донецьких об'єктів у 2014 році, знищення великих активів у Маріуполі та Авдіївці у 2022 році, та втрату Покровської вугільної групи у 2024-2025 роках. Кожна хвиля руйнування поглиблює кризу.

Економічні наслідки атак: втрати державного бюджету

Зупинка виробництва — це не тільки проблема окремих компаній. Це вплив на цілу економіку:

• Втрата робочих місць і доходу тисяч працівників
• Скорочення податкових надходжень до державного бюджету
• Зменшення експортної виручки, яка дуже потрібна Україні під час війни
• Погіршення логістичної бази для залізничного та портового транспорту

Попри надзвичайно складні умови, українська металургія змогла частково адаптуватися до воєнної реальності. Заводи перебудовували логістику, навчилися працювати з дефіцитом електроенергії, встановлювали альтернативні джерела живлення. Але кожна нова серія ракетних ударів знищує результати цієї адаптації.

Нечесна конкуренція: чому російські олігархи заробляють на війні

Поки українські заводи горять, російські компанії спокійно постачають сталь на європейський ринок. Це парадокс сучасної санкційної політики, який дослідники та експерти називають неефективною. Російські металургійні гіганти НЛМК, «Євраз» та інші компанії знайшли шлях до того, щоб обійти обмеження.

У 2026 році Росія має технічну можливість поставити до Євросоюзу близько 3 млн тонн сталевих слябів завдяки чинним винятком і перехідним періодам в санкційній системі. Це створює парадоксальну ситуацію:

Російська держава бомбить українське виробництво, щоб збільшити власну частку на світовому ринку, тоді як європейські партнери дозволяють російським олігархам вільно торгувати на своїх ринках.

Санкційні лазівки в Європі

Найбільше викликає запитання роль Бельгії та її портів. Бельгія активно імпортує російські сталеві напівфабрикати, незважаючи на офіційну позицію ЄС щодо санкцій проти Росії. На цьому ж континенті розташовані два металургійні завода, власник яких — російський олігарх Володимир Лісін, близький соратник путіна.

Лісін перебуває під санкціями України, Канади та Австралії, але його назва відсутня у списках ЄС. Його підприємства без перешкод працюють у передмісті Брюсселя, забезпечуючи російський капітал мільярдами євро в час, коли Україна веде смертельну боротьбу за виживання.

Статистика імпорту сталевих слябів до ЄС показує: Росія забезпечує 58% від усього обсягу. Третина цих поставок направляється саме до Бельгії. На папері Європа оголошує економічний тиск на Кремль, але на практиці залишає гарячі лазівки для російського бізнесу.

Металургія як основа національної безпеки

Гірничо-металургійний комплекс — це не лише окремі заводи. Це фундамент економічної стійкості України. Галузь забезпечує:

1. Валютну виручку від експорту, необхідну для оборони
2. Зайнятість сотень тисяч людей по всій країні
3. Податкові надходження, які держава спрямовує на соціальні потреби
4. Вантажну базу для залізниці та портів, що критично важливо для логістики

Саме тому удари по металургійним підприємствам слід сприймати як системний тиск на економічну незалежність держави, а не просто як помилки обстрілу.

Що потрібно змінити: позиція України перед ЄС

Експерти й аналітики сходяться на одній позиції: Україна має домагатися повного закриття європейського ринку для російської металопродукції. Аргумент, який неможливо спростувати: держава-агресор не повинна отримувати конкурентну перевагу від знищення промисловості країни, проти якої веде збройну агресію.

Водночас українська металургія стикається з додатковими обмеженнями. Механізм CBAM (Карбоноємний механізм імпорту) та нові квоти на імпорт сталі до ЄС скоротили можливості українського експорту. Виходить, що Україна отримує подвійний удар: російські ракети зі сходу та регуляторні обмеження із заходу.

Масштаб проблеми у цифрах

За останніми оцінками експертів, близько 72% українського сталеливарного виробництва перебуває під загрозою системної зупинки через постійні обстріли. Це означає, що галузь знаходиться на межі колапсу. Якщо тенденція продовжиться, то державі загрожує втрата однієї з найважливіших секторів економіки.

У таких умовах потрібна скоординована дія трьох складників: українська дипломатія повинна активно тиснути на ЄС, держава має захищати свої заводи від ударів, а міжнародні партнери мають посилити реальні санкції проти російського металургійного комплексу.

Висновок: час для рішучих кроків

Російські ракети й олігархічні лазівки в європейських портах створюють ситуацію, при якій агресор отримує вигоду від знищення промисловості жертви. Це неприйнятно з точки зору справедливості та логіки санкційної політики. Україна має посилювати голос у міжнародній спільноті і домагатися того, щоб санкції стали реально дієвими, а не фіктивними.