Що сталося з логістичною системою ритейлу

Серія масштабних ударів по складській інфраструктурі змінила звичну схему постачання товарів у магазини. Понад 1,05 млн квадратних метрів складських площ пошкоджено в Україні, з яких близько 750 тисяч припадає на Київський регіон. Лише на початку серпня було виведено з ладу приблизно 100 тисяч квадратних метрів комерційної нерухомості на Київщині. Ці втрати торкнулися критичної інфраструктури мереж Fozzy Group, Novus та розподільчих потужностей провідних виробників продукції.

На полицях магазинів «Сільпо», «Фора» та інших мереж з'явилися порожні місця. Локальний дефіцит молочної продукції, охолодженого м'яса та тютюнових виробів став видимою ознакою глибшої проблеми — розриву в ланцюгах постачання, а не невистачі виробництва. Заводи продовжують працювати, але товари не доходять до магазинів вчасно.

Які товари зникають першими з полиць

Найбільше страждають категорії з коротким терміном придатності. Молочні продукти, охолоджене м'ясо, риба, дитяче харчування — саме вони найчутливіші до збоїв у холодильній логістиці. Коли одночасно постраждають кілька вузлів розподільчої системи однієї мережі, скорочення асортименту може затягнутися на невизначений час.

Паралельно з цим імпортери тютюнових виробів зіткнулися з додатковою проблемою. Компанія Japan Tobacco International (JTI) та Philip Morris Ukraine змушені були призупинити частину поставок. Parte продукції була знищена ще до введення в обіг, однак акциз на неї вже сплачений — це створило фіскальну яму для імпортерів.

Виробники молочної продукції та харчової переробки в критичному стані

Розподільчі центри були ураженні під час атак, що позначилося на потужностях Danone, Lactalis (бренди Lactel, President) та Яготинського молокозаводу дитячого харчування. Ці компанії втратили не лише каналами збуту, а й власними складськими та виробничими потужностями.

Особливо складна ситуація у експортерів охолодженої молочної продукції та м'яса. Через обмеження морського експорту українські компанії змушені використовувати сухопутні маршрути через Румунію та інші країни ЄС. Автомобільні перевезення до Центральної Азії під час guerra коштують до 15 тисяч євро за машину — це робить вивіз економічно невигідним порівняно з конкурентами.

Чому пряма доставка від виробника в магазин неможлива

DSD-модель (Direct Store Delivery) — коли виробник доставляє товар прямо в кожен магазин, уникаючи розподільчих центрів, — звучить логічно, але є нереалістичною. Ні виробники, ні ритейлери технічно не готові до такої перебудови.

Близько 75% виробників наразі не мають ресурсів для повноцінного переходу на модель прямих поставок. Більшість підприємств історично працювала через розподільчі центри і не формувала автопарк та штат для доставки невеликих партій до тисяч торговельних точок.

Практичні перешкоди неподоланні: Fozzy Group має близько 800–900 магазинів, АТБ — приблизно 1300 точок. Забезпечити щоденну розвозку по всіх цих адресах переробні підприємства фізично не можуть. Крім того, магазини мають обмежені рампи й площи — вони не здатні прийняти сотні окремих автомобілів щодня від різних виробників. Персоналу та складських площ для обслуговування також бракує.

Як компанії адаптуються тимчасово

JTI визнає, що «знищення розподільчих центрів стало серйозним викликом» і розраховує, що продукція поступово повернеться на полиці протягом кількох днів. Philip Morris Ukraine розглядає альтернативу — постачання через дистриб'юторів до мереж, які раніше возили товар власними силами.

Однак такі рішення лише частково пом'якшують перебої. Прямі поставки можуть допомогти на окремих маршрутах або у певних регіонах, але не здатні замінити розподільчі центри як систему. Відновлення складської інфраструктури залишається ключовою умовою стабілізації товаропотоків.

Конфлікт інтересів між мережами та виробниками

Перебудова логістики вимагає додаткових витрат на транспортування, залучення дистриб'юторів і використання тимчасових складів. Учасники ринку не мають спільного бачення, як ці витрати мають розподілятися.

За інформацією Спілки молочних підприємств України, деякі мережі вимагають від виробників 100% компенсації логістичних ризиків. Якщо ця практика поширюється, виробники можуть переорієнтуватися на інші канали — альтернативних дистриб'юторів, більш привабливі регіони внутрішнього ринку або експорт.

Для споживачів це означає:

Що очікує бізнес від держави у 2026

Учасники ринку сформулювали конкретні запити до владних структур:

  1. Коригування акцизу — механізм повернення податків на продукцію, знищену ще до введення в обіг
  2. Спрощення переміщення товарів із пошкоджених складів без ризику втрати ліцензій (навіть якщо частково не працює відеоспостереження)
  3. Логістичні субсидії для компенсації вартості перевезень
  4. Диверсифікація маршрутів — активніше використання залізниці та сухопутних маршрутів через Румунію й Польщу
  5. Міжнародне страхування воєнних ризиків для компаній, які експортують продукцію
  6. Пільгове кредитування для придбання холодильного обладнання та відновлення складської інфраструктури

Однак економісти застерігають від надмірних сподівань на державну допомогу. Пільгове фінансування вкрай обмежене й забюрократизоване, а тому не може розглядатися як повноцінна альтернатива ринковим рішенням. Додатковий ризик — висока інфляція та можлива девальвація гривні, які підвищуватимуть внутрішню вартість імпортованих товарів незалежно від пільгових режимів.

Що важливо знати про дефіцит — це НЕ крах виробництва

Критично розуміти різницю: проблема полягає передусім у розриві ланцюгів постачання, а не у дефіциті виробництва. Заводи fortsätter виробляють молочні продукти, м'ясо, охолоджені товари — вони просто не доходять до полиць магазинів вчасно.

Дефіциту виробництва немає — є тимчасовий розрив у ланцюгах доставки. Товари виробляються, але їх складно швидко доставити в магазини через втрату вузлових розподільчих центрів.

Для споживачів це означає, що ситуація тимчасова. З часом, за умови відновлення складської інфраструктури та збалансування розподілу ризиків між мережами та виробниками, асортимент нормалізується.

Висновки: до чого готуватися покупцям

На найближчі місяці варто очікувати:

  • Локальні скорочення асортименту в окремих магазинах, особливо в регіонах, де розташовані пошкоджені склади
  • Можливу заміну окремих популярних брендів на дешевші альтернативи
  • Невелике подорожчання молочної продукції, охолодженого м'яса та тютюнових виробів через збільшення логістичних витрат
  • Більш активне використання альтернативних дистрибуторів для поставки товарів

Однак системного дефіциту продуктів не буде. Бізнес активно шукає вирішення, держава розглядає точкові рішення, а спалення товару є тимчасовим явищем, що вимагає гнучкості від усіх учасників ринку.

Стежте за анонсами мереж про відновлення асортименту й не беріть в «буферні» запаси — товари поступово повертатимуться на полиці протягом кількох тижнів.

Часті запитання

Що сталося з логістикою ритейлу в Україні?

Внаслідок ворожих атак знищено понад 1,05 млн квадратних метрів складських площ. Постраждали розподільчі центри мереж Fozzy Group і Novus, а також розподільчі потужності виробників Danone, Lactalis, JTI та Philip Morris. Це спричинило розрив у ланцюгах постачання товарів до магазинів, хоча виробництво продовжується.

Чи загрожує Україні системний дефіцит продуктів?

Ні. Дефіциту виробництва немає — є тимчасовий розрив у ланцюгах доставки. Товари виробляються, але їх складно швидко доставити в магазини через втрату вузлових розподільчих центрів. Це тимчасова проблема, а не системна криза.

Які товари зникають з полиць магазинів у першу чергу?

Товари з коротким терміном придатності, які залежать від холодильної логістики: молочні продукти, охолоджене м'ясо, риба, дитяче харчування, а також тютюнові вироби. Саме вони найвразливіші до збоїв у логістиці і холодильних ланцюгах постачання.

Чому виробники не можуть возити товар напряму в кожен магазин?

Модель прямої доставки (DSD) є нереалістичною з кількох причин: близько 75% виробників не мають необхідного автопарку та штату; магазини фізично не здатні прийняти сотні окремих автомобілів щодня; рампи магазинів мають обмежену пропускну здатність; персоналу та складських площ бракує. Забезпечити щоденну розвозку по 800–900 магазинам однієї мережі неможливо без розподільчих центрів.

Який конфлікт виник між мережами та постачальниками?

Деякі мережи вимагають від виробників 100% компенсації логістичних ризиків, пов'язаних із розривом у постачанні. Це змушує постачальників переорієнтовуватися на інших дистриб'юторів, розвивати експорт або зменшувати присутність на цих мережах, що в результаті скорочує асортимент для споживачів.

Що таке DSD-модель і чому вона не працює під час кризи?

DSD (Direct Store Delivery) — це модель, при якій виробник доставляє товар прямо в кожен магазин, уникаючи розподільчих центрів. Теоретично логічна, вона практично неможлива, оскільки переважна більшість виробників не мають логістичної інфраструктури для обслуговування тисяч торговельних точок, а магазини не можуть одночасно прийняти й обробити такий обсяг доставок від різних постачальників.