Як змінився імпорт України: Китай подвоїв частку, Захід експандує

Нова географія постачань: як перебудувався імпорт

Повномасштабна військова конфлікт докорінно змінив канали, через які товари потрапляють до України. Внутрішнє виробництво зіткнулося з колосальними утратами, морські маршрути стали недоступними, а логістичні ланцюги потребували терміного перезавантаження. Результатом цих потрясінь стала радикальна переорієнтація на європейські й азійські постачальників.

Сьогодні приблизно 85–90% всього імпорту України надходить з двох регіонів: Європейського Союзу та країн Азії. Це означає, що пострадянські торгові зв'язки практично повністю розірвалися. Якщо до початку війни регіони країн колишнього СРСР забезпечували близько 14% закупівель, то до 2026 року їхня частка впала нижче 1% через повний торговельний ембарго та посилені митні перевірки.

Китай як абсолютний лідер постачань

Найбільш вражаючий тренд — масштабна експансія китайської продукції на український ринок. За останні три роки Китай фактично подвоїв свою присутність, ставши найбільшим постачальником товарів у країну.

У 2026 році обсяг імпорту з Китаю досяг близько $19,23 млрд, що становить понад 22% від усього імпорту. Це означає, що кожен четвертий долар, витрачений на закордонні товари, припадає саме на китайські поставки.

Структура китайського імпорту

Азійський гігант постачає України різноманітну продукцію. Найбільшу частку займає така продукція:

• Машини, обладнання й транспортні засоби — близько $13,43 млрд, що включає комплектуючі для промисловості, запасні частини й готові пристрої;
• Хімічна продукція й каучук — $1,91 млрд, необхідна для будівництва, виробництва й побутових потреб;
• Металеві вироби — $1,30 млрд, залучені в будівельну індустрію й восстановлення інфраструктури;
• Текстиль і взуття — $1,05 млрд, призначені для роздрібної торгівлі й світлого сегмента.

Фахівці визначають два ключові чинники цієї гегемонії: по-перше, значно нижчі ціни китайських товарів порівняно з европейськими аналогами; по-друге, багато західноєвропейських брендів перенесли свої виробничі лінії й складальні операції саме в Китай, що дозволяє їм пропонувати товари з більш вигідною вартістю.

Європа як логістичний центр світової торгівлі

Європейський Союз трансформувався на своєрідний глобальний хаб постачання. Якщо раніше ЄС служив одним з багатьох каналів доставки, то після 2022 року він став фактично єдиним надійним входом для товарів з усього світу.

Євросоюз забезпечує близько 46–47% українського імпорту, що у грошовому вираженні складає більше $39,6 млрд щорічно. Піковий показник був зафіксований у 2023 році на рівні 51%, після чого стабілізувався на нинішньому рівні.

Через європейські порти й сухопутні переходи прямує не тільки європейська продукція, але й масивні потоки товарів, що беруть початок у Китаї, Індії, В'єтнамі й інших азійських країнах. Логістичні компанії переказують вантажі через польські, чеські й румунські дистрибуційні центри, де вони переоформлюються й подорожують далі вглиб України.

Заміщення внутрішнього виробництва європейськими поставками

Руйнування локальних заводів і виробничих потужностей змусило український бізнес цілком покладатися на імпорт базових товарів. Найбільш критичними постачальниками стали Польща, Чехія й Румунія, які беруть на себе роль основних логістичних хабів і замовників товарів у світовому масштабі.

Багато європейських підприємств під час кризи рішучо переоцінили свої ланцюги постачання, скоротили проміжних посередників й почали працювати за прямими контрактами з азійськими виробниками, користуючись територією ЄС як складським центром.

Експансія ритейлу в західних регіонах

Перебудова транспортних коридорів і масова внутрішня міграція населення з військових зон безпосередньо вплинули на розташування торгових мереж. Західні области України — Львівська, Івано-Франківська та Закарпатська — стали абсолютним лідером за темпами відкриття нових магазинів.

Розподіл розвитку ритейлу за регіонами

Процес розвитку роздрібної торгівлі розгортається нерівномірно:

1. Центральні регіони — відкрито близько 1170 нових магазинів проти 354 закритих. Цей регіон, представлений насамперед столицею, продовжує зростати, але темпи уповільнюються, оскільки база вже насичена.
2. Західні области — позитивна динаміка становить +771 нову торгову точку при 182 закритих. Це найбільш активна зона експансії й рітейлерських інвестицій.
3. Південні регіони — +222 магазини при 70 закритих, де спостерігається відновлення, але повільніше, ніж на Заході.
4. Східні території — всього +53 відкритих при 66 закритих, що свідчить про скорочення присутності й незавершений процес відновлення.

Стратегія розвитку за регіонами

Центральні регіони, особливо Київ та Дніпропетровськ, перейшли до фази оптимізації й конкуренції, де основна увага приділяється якості й формату магазинів, а не розширенню кількості. На противагу цьому, Захід активно привабляє нові формати, оскільки там наявні вільні місця й значна концентрація населення, що зросла через внутрішню міграцію.

Схід і Південь залишаються проблемними зонами, де роздрібна торгівля або практично не відновлюється, або розвивається вкрай повільно через військові дії й невизначеність.

Як азійські товари доходять до України без морського сполучення

Блокада морських портів здавалось би має повністю припинити доставку товарів із Далекого Сходу. Проте логістичні компанії знайшли ефективну альтернативу.

Приблизно 86% китайських і азійських вантажів авіадоставляються до європейських гаранів, найчастіше до Варшави. Звідти контейнери завантажуються в автомобілі й прямують наземним транспортом до Києва й подалі по території України. Такий маршрут займає більше часу й коштує дорожче, ніж прямі морські поставки, але залишається надійнішим в умовах сучасної ситуації.

Альтернативні маршрути через Казахстан, Азербайджан і Грузію також розвиваються, але у значно меншому масштабі й використовуються переважно для специфічних категорій товарів.

Загальні показники й висновки

За результатами комплексного аналізу даних державної статистики, загальний імпорт України у 2026 році досяг рекордної позначки в $84,8 млрд. Цей показник свідчить не про крах економіки, а про мобільність бізнесу й здатність країни до оперативної адаптації.

Структура імпорту докорінно змінилася: замість сировини й енергоносіїв на перший план вийшло обладнання, комплектуючі й готові товари для побутового й промислового використання. Інвестиції в енергетичні технології й відновлення інфраструктури став пріоритетом для бізнесу й держави.

Традиційні банківські кредити поступаються місцем новим інструментам фінансування й торговельного кредиту, що більше відповідають реаліям нестабільності й санкційних обмежень.

Практичні висновки для бізнесу й держави

Трансформація імпорту створила як виклики, так і можливості. Для імпортерів й дистрибюторів це означає необхідність постійної адаптації маршрутів, пошуку нових постачальників та розширення логістичної мережі. Західні регіони отримали непередбачену конкурентну перевагу завдяки наближеності до європейських хабів.

Для держави ключова задача — забезпечення безперебійної роботи прикордонних переходів, розвиток логістичної інфраструктури й збереження стабільності курсу гривні, від якого залежить вартість імпорту й конкурентоспроможність українського бізнесу.

Визначена тенденція показує, що новий порядок постачання товарів в Україну стане довгостроковою реальністю, а не тимчасовим явищем, пов'язаним з військовою ситуацією.