Чому металургія України опинилась у критичній ситуації
Українська металургійна галузь переживає часи, які можна назвати катастрофічними. Рейдові атаки на виробничі об'єкти призупиняють роботу найбільших комбінатів, а висока вартість електроенергії добиває їхню бізнес-модель. У серпні 2026 року один із крупніших виробників отримав удар, що змусив його частково зупинити виробництво. Кілька днів потому ворог атакував інший металургійний гігант, і доцільність відновлення роботи залишається під великим питанням.
Проблеми йдуть далі за військові атаки. З початку року комбінати зіткнулись з наслідками блокади морських портів, запровадженням вуглецевого податку на кордоні ЄС, піднесенням залізничних тарифів та, найголовніше, непрацюючою системою забезпечення доступною електроенергією. Результат — виробництво скоротилось катастрофічно: виплавка чавуну впала на 37,6% у річному вимірі, сталь упала на 21,3%, а прокат — на 30,7%.
Вартість електроенергії: як Україна програє конкурентам
Одна з головних причин кризи крихтується у цінових диспропорціях. За даними аналітичних компаній, ціна на електроенергію для промисловості в Україні часто перевищує європейські показники. За дев'ять місяців попереднього року середня ціна на ринку «на добу наперед» в Україні становила 106 євро за мегават-годину, тоді як у Франції вона була 61 евро, у Чехії — 94 евро, а в Німеччині — 80 євро за мегават-годину.
Хоча останніми місяцями через зниження попиту вартість електроенергії дещо знизилась, вона залишається неприйнятно високою для енергоємних виробництв. Витрати на електроенергію складають величезну частку в собівартості:
- 50-60% у структурі ціни залізорудного концентрату;
- 30-35% для залізорудних окатків;
- 10-15% для сталі, виплавленої в електродугових печах.
Така цінова ситуація прямо веде до того, що український метал стає неконкурентоспроможним на світовому ринку. Китай та Туреччина, основні конкуренти України, отримують від своїх урядів пряму підтримку: у Китаї застосовуються пільгові ціни на електроенергію для чорної та кольорової металургії, а турецькі виробники мають доступ до дешевої російської сировини із суттєвим дисконтом.
Як європейські країни підтримують свою промисловість
Країни ЄС також не залишають свою промисловість на милість ринку. Кілька потужних механізмів державної підтримки працюють на користь європейських виробників:
Європейська комісія надає компенсацію непрямих вуглецевих витрат для підприємств з великим енергоспоживанням та значними викидами вуглекислого газу. До 2030 року діє програма Clean Industrial Deal, яка фінансує промисловість для зниження енерговитрат. Фактично, це субсидування частини енергетичних витрат.
Німеччина та Італія мають окремі програми саме для своєї металургії, яка також потерпає від високих світових цін на енергоносії. На фінансування цих ініціатив щороку спрямовуються мільярди євро. Така продумана промислова політика дозволяє європейським виробникам утримувати конкурентоспроможність, чого не хватає Україні.
Перші аукціони на довгі контракти: чому вони не спрацювали
Для розв'язання проблеми з дорогою електроенергією український уряд дозволив проведення аукціонів на довгі контракти з генерацією. На цих торгах мали укладатися договори на період від кварталу до року. Обов'язок виставляти електроенергію брали на себе державні компанії.
У європейській практиці близько 70% промислової електроенергії закуповується саме через сегмент довгих контрактів. Теоретично це дозволяє виробникам застрахуватися від падіння цін у літньо-весняний період, а споживачам — від зростання зимових цін.
Однак перші аукціони, проведені у другій половині липня, виявилися неефективними. Виставлені обсяги були занадто невеликими — лише до 4% від прогнозованого виробництва генеруючих компаній. Ціни на торгах виявилися надто високими для великих промислових споживачів на кшталт крупних комбінатів. Як результат, головними покупцями електроенергії стали не промислові підприємства, а спекулянти-трейдери.
Чому трейдери заважають формуванню справедливої ціни
Участь посередників робить ціну необ'єктивним індикатором для справжніх кінцевих споживачів. Промислові підприємства не отримували електроенергію за адекватною для їхніх моделей ціною, тому цілком логічно не ставали активними учасниками торгів.
Як реформувати механізм аукціонів: практичні рекомендації
Для того щоб аукціони справді допомогли металургам та іншим енергоємним виробникам, потрібна низка змін:
- Виключити трейдерів з учасників. Лише прямі контракти між виробниками та промисловістю дадуть об'єктивну ціну.
- Збільшити розмір лотів до 20 мегават замість нинішніх 2-5 мегават. Це відповідає профілю споживання крупних промислових підприємств.
- Переглянути алгоритм стартової ціни. Доречно використовувати індикатор середньозваженої ціни на РДН за попередній період, але з дисконтом у 30%.
- Збільшити обсяги пропозиції від державних компаній удвічі, щоб насичити попит та уникнути дефіциту.
- Скасувати граничну кількість учасників (нині п'ять покупців) та дозволити більше гравців.
- Зафіксувати ставку гарантійного внеску для підвищення передбачуваності фінансової моделі.
Ці зміни дадуть можливість промисловості укладати справді вигідні прямі контракти з генерацією та отримувати електроенергію за прийнятною ціною. Без цього вся мета запровадження аукціонів втрачається.
Що означає енергокриза для майбутнього металургії
Якщо не діяти терміново, наслідки будуть катастрофічними. Вже наприкінці літа 2026 року прогнози передбачали, що виробництво в галузі за підсумками року може скоротитись щонайменше на 50%. Для тисяч робітників галузі це означає втрату впевненості у майбутньому та можливе безробіття.
Промислова політика України має бути спрямована на те, щоб ціна енергоносія для промисловості була найнижчою в ЄС. Це не розкіш, а умова виживання конкурентоспроможної металургії.
Поліпшення ситуації в металургії розпочнеться лише тоді, коли промисловість матиме гарантований доступ до дешевої електроенергії на довгострокових контрактах, аналогічно тому, як це працює в розвинених країнах Європи та Азії.
Висновки та напрями розвитку
Українська металургія потребує комплексної підтримки. Реформа аукціонів на довгі контракти — лише один із кроків, але дуже важливий. Необхідна також системна промислова політика держави, яка б визнала стратегічне значення металургійної галузі та забезпечила їй умови для конкуренції на світовому рівні.
Час затягувати втрачається. Кожна тиждень біженості у прийнятті рішень коштує галузі виробництва, робочих місць та експортних надходжень. Реформа аукціонів, збільшення обсягів державної генерації та виключення спекулянтів мають бути запроваджені незайвою день.
Часті запитання
Яка різниця у ціні електроенергії для промисловості між Україною та країнами ЄС?
За даними 2025 року, середня ціна на ринку «на добу наперед» в Україні становила 106 євро за мегават-годину, а в Франції — 61 євро, у Чехії — 94 євро, у Німеччині — 80 євро за мегават-годину. Таким чином, Україна часто переплачує 20-75% порівняно з європейськими країнами.
Яку частку у собівартості металургійної продукції займають витрати на електроенергію?
Залежно від типу продукції вартість електроенергії становить: 50-60% для залізорудного концентрату, 30-35% для залізорудних окатків та 10-15% для сталі, виплавленої в електродугових печах. Це робить галузь надзвичайно залежною від енергоцін.
Як працюють аукціони на довгі контракти електроенергії?
Аукціони дозволяють промисловості та генеруючим компаніям укладати договори на період від квартала до року. В Європі такий сегмент охоплює близько 70% промислових закупівель і дозволяє обом сторонам застрахуватися від цінових коливань.
Чому перші аукціони не допомогли промисловості?
Виставлені обсяги були занадто малими (до 4% виробництва), лоти — занадто дрібними (2-5 мегават), а ціни — надто високими. Результатом стало те, що основними покупцями стали спекулянти-трейдери, а не промислові підприємства.
Які зміни необхідні для реформи механізму аукціонів?
Потрібно виключити трейдерів, збільшити розмір лотів до 20 мегават, переглянути стартову ціну з 30% дисконтом, удвічі збільшити обсяги пропозиції, скасувати ліміт на кількість учасників та зафіксувати ставку гарантійного внеску.
На скільки може впасти виробництво в металургії без терміново підтримки?
За прогнозами, виробництво в галузі за підсумками 2026 року може скоротитись щонайменше на 50%. Уже наприкінці липня виплавка чавуну впала на 37,6% у річному вимірі, виробництво сталі — на 21,3%, а прокату — на 30,7%.