Чому українська металургія відстає від конкурентів
Українські металургійні підприємства стикаються з серйозним викликом на європейському ринку. Висока вартість електроенергії в Україні робить вітчизняну продукцію менш конкурентною, ніж пропозиції з інших країн. Водночас компанії з Китаю, Туреччини та ЄС отримують суттєву державну підтримку від своїх урядів, що дозволяє їм значно зменшити собівартість виробництва й утримати лідируючі позиції на ринку.
Китайська стратегія: дешева енергія для металургів
Китай активно підтримує свої металургійні підприємства через скасування податків на електроенергію. У деяких провінціях Китаю ціна електроенергії для металургів падає до 30 євро за мегават-годину, що в кілька разів нижче, ніж в Україні.
Для порівняння: у середині серпня 2026 року середня ціна на електроенергію базового навантаження на українському енергоринку сягала 126 євро за мегават-годину. Така різниця в 4 рази означає, що китайські виробники мають значну конкурентну перевагу при поставках на європейський ринок.
"Китайські металургійні компанії можуть отримувати електроенергію у кілька разів дешевше, ніж українські виробники, що автоматично робить їх продукцію більш привабливою для закордонних покупців."
Туреччина й дешева російська сировина
Туреччина обрала іншу стратегію підтримки своїх металургів. Локальні виробники активно закуповують російські сляби зі значними знижками — приблизно на 100 доларів за тонну дешевше за ринкову ціну. З цієї сировини вони виготовляють прокат, який потім експортують до Європейського Союзу.
Це створює несправедливу конкурентну ситуацію для українських виробників. Європейські органи намагаються контролювати такі схеми, але перевірити країну походження сировини в готовому прокаті вкрай складно. Турецькі компанії мають змогу отримувати дешевшу сировину й тому пропонувати привабливіші ціни на експорт.
Європейська підтримка для рівноправної конкуренції
Країни Європейського Союзу впровадили кілька програм фінансової підтримки для енергоємних виробництв:
- Компенсація непрямих вуглецевих витрат — у 2024 році ЄС спрямував 3,2 млрд євро на виплати підприємствам з великим енергоспоживанням та значними викидами вуглекислого газу;
- Clean Industrial Deal — запущена у червні 2025 року програма фінансування енергоємних галузей з метою зменшення енерговитрат до 2030 року;
- Energy Release 2.0 — італійська програма, що гарантує фіксовану ціну на електроенергію для енергоємних галузей на рівні 65 євро за мегават-годину, різниця покривається державою.
Така різноманітна підтримка відображає продуману промислову політику європейських держав, спрямовану на збереження конкурентоспроможності локальних металургійних компаній.
Логістичні виклики й блокування портів
Українська металургія стикається не лише з проблемами енергетики й сировини. Блокування морських портів через військові дії створило додаткові бар'єри для експорту. Альтернативні маршрути поставок через західні кордони залишаються значно дорожчими й економічно невигідними.
Порівняно з традиційними морськими маршрутами, наземна логістика збільшує витрати й робить экспорт збитковим для багатьох підприємств. До цього додаються:
- Підвищення залізничних тарифів на 30% з початку серпня 2026 року;
- Вуглецевий податок на експорт до ЄС;
- Постійні ризики від обстрілів й блокування інфраструктури.
Наслідки для вітчизняної металургії
Накопичення цих факторів призвело до скорочення виробництва на низці крупних підприємств. Без державної підтримки, порівнянної з рівнем підтримки в інших країнах, українські металурги не зможуть утримати свої позиції на світовому ринку.
"Самостійно металургійні підприємства не в змозі протистояти конкурентам, які мають потужну державну підтримку від своїх урядів."
Без невідкладних заходів та консолідованої державної стратегії, втрати у виробництві й експорті металопродукції можуть значно перевищити прогнозовані показники у 2026 році.
Що потрібно для відновлення конкурентоспроможності
Для повернення українській металургії лідируючих позицій необхідні комплексні дії:
- Розробка програми субсидування електроенергії для енергоємних виробництв;
- Відновлення морського експортного коридору як пріоритет;
- Пряме укладення контрактів між виробниками й енергогенеруючими компаніями;
- Гармонізація умов конкуренції на європейському ринку через міжнародні переговори.
Тільки комбінований підхід дозволить українській металургійній промисловості відновити утрачені ринки й повернути статус одного з провідних світових експортерів якісної металопродукції.
Часті запитання
Чому китайські металургійні компанії конкурують дешевше?
Уряд Китаю скасував оподаткування електроенергії для металургів, що дозволяє їм купувати електроенергію за 30 євро за мегават-годину, тоді як в Україні ціна сягає 126 євро за мегават-годину. Ця різниця дає китайським компаніям величезну конкурентну перевагу.
Як Туреччина підтримує своїх металургів?
Турецькі компанії закуповують російські сляби зі знижками приблизно на 100 доларів за тонну нижче ринкової ціни, виготовляють з них прокат і експортують до ЄС, мінімізуючи собівартість продукції.
Які програми підтримки діють в Європейському Союзі?
ЄС запровадив компенсацію непрямих вуглецевих витрат (3,2 млрд євро у 2024 році), програму Clean Industrial Deal (2025) та італійський Energy Release 2.0, який гарантує фіксовану ціну на електроенергію 65 євро за мегават-годину.
Як блокування портів вплинуло на експорт металопродукції?
Блокування морських портів змусило металургів використовувати дорожчі наземні маршрути через західні кордони, збільшивши логістичні витрати й роблячи експорт ekonomічно невигідним для багатьох підприємств.
Чи можуть європейські країни контролювати імпорт дешевої турецької сталі?
Європейські органи намагаються боротися з такими схемами, але технічно неможливо перевірити країну походження сировини в готовому прокаті, що дозволяє турецьким виробникам обходити обмеження.
Що необхідно для повернення конкурентоспроможності українській металургії?
Потрібні комплексні дії: програма субсидування електроенергії, відновлення морського експортного коридору, прямі контракти між виробниками й енергокомпаніями та гармонізація умов конкуренції на європейському ринку.