Дорога електроенергія для металургії: як забезпечити прямі контракти

Чому електроенергія в Україні дорожча за європейські аналоги

Українська металургійна промисловість стикається з однією з найгостріших проблем: вартість електроенергії постійно перевищує європейські показники, що підриває конкурентоспроможність галузі на світовому ринку. Від початку масованих атак на енергосистему різко зросли ціни для промислових споживачів, і ця тенденція зберігається донині.

За статистикою останніх років, середня ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед» в Україні складала 106 євро за мегават-годину, тоді як у Франції цей показник становив лише 61 євро, у Чехії — 94 євро, а в Німеччині — 80 євро за мегават-годину. Навіть в сегменті двосторонніх договорів (контрактів на тижні чи місяці наперед) українські ціни залишаються вищими за європейські.

Дорога електроенергія — лише один з багатьох викликів, з якими змагаються вітчизняні металурги. Вони також зіткнулися з блокуванням експорту морем, зростанням залізничних тарифів, постійними ворожими обстрілами та запровадженням вуглецевого мита на кордоні з ЄС.

Вплив енергозатрат на собівартість металургійної продукції

Електроенергія становить вагому частку в структурі собівартості металургійних виробів. Для залізорудного концентрату енергетична складова сягає 50-60%, для залізорудних окатків — 30-35%, а для сталі, виробленої в електродугових печах, — 10-15%.

Останніми роками суттєво зросла частка електроенергії у виробництві феросплавів — сплавів заліза та інших хімічних елементів, що покращують властивості металу. Енергетична складова для їх отримання збільшилася з 22-27% у 2021 році до 35-40% на поточний час.

Така структура витрат означає, що навіть невеликі коливання цін на електроенергію мають суттєвий вплив на рентабельність виробництва та можливість конкурувати на світовому ринку.

Конкурентні переваги постачальників з Китаю та Туреччини

Основними конкурентами України на європейському ринку металопродукції є Китай і Туреччина, які мають істотні конкурентні переваги в енергетичній складовій.

• Китай повністю звільнив від податків електроенергію для підприємств кольорової металургії та частково зняв податкове навантаження для чорної металургії. У деяких провінціях ціна для промислових об'єктів опускається до 30 євро за мегават-годину — в п'ять разів дешевше, ніж в Україні.
• Туреччина активно закуповує російські сляби (великі залізні плити) зі знижкою на 100 доларів за тонну від ринкової вартості, отримує з них прокат і продає його на ринок ЄС.

До того ж, Китай упродовж попередніх років закуповував у Росії вихідну сировину для металургійного виробництва зі значною знижкою, яка досягала 20% від ринкової вартості. Ці фактори дають конкурентам України можливість пропонувати товари на європейському ринку за ціною, яку українські виробники просто не можуть забезпечити.

Програми підтримки металургії в Європейському Союзі

Розвинені країни ЄС усвідомлюють критичну важливість металургійної галузі для економіки й надають значну підтримку своїм виробникам. На європейському рівні і на національному рівні діють кілька ефективних механізмів.

На рівні Єврокомісії:

• Програма компенсації непрямих вуглецевих витрат для підприємств з великим енергоспоживанням та значними викидами CO₂. На виплату таких компенсацій у 2024 році було спрямовано 3,2 млрд євро.
• Clean Industrial Deal (Угода за чисту промисловість), запущена у червні 2025 року, передбачає фінансування енергоємних підприємств для зниження енерговитрат до 2030 року.

На національному рівні працюють національні програми. Італія, наприклад, з 2024 року реалізує програму Energy Release 2.0, яка фіксує ціну на електроенергію для енергоємних галузей на рівні 65 євро за мегават-годину. Різниця між фактичною і фіксованою ціною покривається державою. Німеччина на 2026-2028 роки виділила 3,8 млрд євро на субсидії для подібних підприємств.

«Це не є випадковістю, а результат продуманої промислової політики,» — наголошують європейські політики та аналітики.

Власна генерація як неповне рішення

Деякі металургійні комбінати уже розпочали будівництво власних генеруючих установок, щоб зменшити залежність від ринкових цін. Однак експерти впевнені, що цей підхід не може повністю вирішити проблему.

Найближчими роками власна генерація металургійних підприємств зможе забезпечити лише до 5% їх енергоспоживання. Металургійний комбінат потребує сотень мегават потужності, і будівництво електростанцій є непрофільним бізнесом для металургійних компаній. Крім того, інвестування у генерацію відволікає капітал від основної діяльності.

Таким чином, промисловість об'єктивно потребує механізмів прямого доступу до електроенергії від великих генеруючих компаній.

Довгострокові контракти як інструмент хеджування цінових ризиків

Розвинені енергоринки Європи довели ефективність довгострокових договорів (контрактів на квартал, піврічча, рік). В Європі промисловість закуповує близько 70% всієї електроенергії саме за довгими контрактами, що дає їм стабільність та передбачуваність витрат.

Такі договори дозволяють обом сторонам отримати визначену ціну на тривалий період. Покупці страхуються від зростання вартості у дефіцитні місяці (січень-лютий), а продавці — від її падіння у профіцитні періоди (травень-червень). У 2025 році Єврокомісія та Європейський інвестиційний банк запустили пілотну програму надання банківських гарантій на суму 500 млн євро для стимулювання укладання таких договорів.

Перші аукціони на Україні: результати та проблеми

У середині червня 2026 року Кабінет Міністрів дозволив проведення аукціонів, за результатами яких мають укладатися договори на квартал, піврічча та рік. Обов'язок продавати електроенергію покладено на державні компанії «Енергоатом» та «Укргідроенерго».

Перші аукціони відбулися у другій половині липня 2026 року. Законодавством було передбачено продаж державними генеруючими компаніями до 4% обсягу виробництва (2% на квартальних, 1% на піврічних та 0,5% на річних торгах). На перших двох аукціонах весь обсяг був розпроданий, на третіх — біля половини.

Однак результати викликали серйозні запитання:

• Переважними покупцями стали трейдери — компанії, які купують електроенергію для подальшого перепродажу, а не кінцеві промислові споживачі.
• Ціни під час торгів виявилися набагато вищими, ніж очікувала промисловість, і не відповідали бізнес-моделі великих енергоємних підприємств.
• Навіть на контрактах на 11 місяців (найбільш тривалий період) ціна не знизилася до прийнятного рівня.

Згідно з правилами, трейдери мають 50% закупленої електроенергії продати кінцевим споживачам, але ефективного механізму контролю за виконанням цієї вимоги не передбачено.

Проблеми з поточною моделлю аукціонів

Експерти та промислові компанії виявили кілька серйозних недоліків у конструкції аукціонів:

1. Високі стартові ціни — визначаються на рівні, що не враховує можливості кінцевих промислових споживачів.
2. Малі розміри лотів — по 2-5 мегават, що недостатньо для великих промислових об'єктів.
3. Участь трейдерів — вони купують електроенергію, орієнтуючись на майбутню динаміку ціни РДН, а не на баланс попиту і пропозиції серед кінцевих споживачів.
4. Волатильність гарантійного внеску — продавець визначає його розмір у діапазоні до 12% для квартальних аукціонів та 2% для річних, що створює непередбачувані фінансові умови для учасників.
5. Невеликі обсяги на продаж — штучно створюють дефіцит, який підштовхує ціни вгору.

«Якщо аукціони й надалі будуть проводитися з високими стартовими цінами, малим розміром лотів та непередбачуваними ставками гарантійного внеску, велика промисловість залишатиметься поза сегментом ринку довгих двосторонніх угод.»

Рекомендації щодо реформи аукціонів

Експерти та промислові компанії запропонували конкретні заходи для поліпшення моделі аукціонів, щоб вона дійсно служила інтересам великих промислових споживачів:

1. Виключити трейдерів з кола учасників торгів — це дозволить сформувати справедливу ціну, орієнтовану на баланс попиту і пропозиції серед кінцевих споживачів, а не на спекулятивні очікування.
2. Збільшити розмір лотів до 20 мегават — такий обсяг краще відповідатиме профілю енергоспоживання великих промислових підприємств та дозволить їм ефективніше використовувати механізм довгострокових контрактів.
3. Застосувати дисконт до стартової ціни — обґрунтованим підходом буде використання індикатора середньозваженої ціни на РДН за попередній відповідний період з дисконтом 30%.
4. Вдвічі збільшити пропозицію від державних генеруючих компаній — необмежена пропозиція знизить штучний дефіцит та зменшить ціни на торгах.
5. Скасувати вимогу щодо мінімальної кількості учасників — поточна вимога про не менше 5 учасників є надлишковим бар'єром.
6. Зафіксувати розмір гарантійного внеску — це підвищить рівень прогнозованості витрат для покупців та сприятиме участі промисловості в аукціонах.

Значення довгострокових контрактів для конкурентоспроможності

Мож­ливість придбати електроенергію за визначеною ціною на місяці вперед — це критично важливий крок для підтримки енергоємних галузей України. Однак результати укладання перших договорів показали, що умови торгів потребують серйозної переробки.

Аукціони мають стимулювати укладання прямих двосторонніх договорів між великою генерацією та промисловістю, а не сприяти спекуляціям посередників. Доступ до довгострокових контрактів повинен стати одним з ключових критеріїв при формуванні правил торгів.

Можливість отримати енергоресурс за прийнятною ціною значно покращить становище металургії та інших енергоємних галузей, які в умовах сучасних викликів залишаються основою економічного розвитку України. Без такої підтримки вітчизняна промисловість продовжуватиме втрачати конкурентні позиції на світовому ринку.