Черга суден на Сулінському каналі: як розвязати затор

Критична ситуація на Сулінському каналі: масовий затор суден

Українські експортери стикаються з однією з найбільших логістичних криз останніх років. Біля Сулінського каналу, важливої артерії дунайської торгівлі, накопичилося приблизно 60 суден, які вже тижнями очікують можливості проходження. Кожна година простою обходиться судновласникам у 6–7 тисяч доларів на добу, що робить ситуацію критичною для рентабельності експортних операцій. Це не просто технічна затримка — це загроза всій системі українського експорту в умовах глобальної нестабільності.

Основні причини затору на Суліні

Проблема має чітко визначені, але складні в розв'язанні корені. Розберемося в головних факторах, які спричинили затор:

• Нестача румунських лоцманів — тільки вони можуть проводити судна через канал, українські фахівці цього права не мають;
• Обмежена кількість служб оформлення — працює лише одна комісія, яка обробляє одне судно за 1–2 години;
• Непрозора координація — між українською адміністрацією портів, румунськими органами та місцевими службами немає чіткого графіку роботи;
• Відсутність інформаційної системи — судові агенти не мають доступу до списків і до останнього моменту не знають, чи отримає їхнє судно лоцмана.

Проблема з лоцманами і комісіями: детальний аналіз

Найкритичнішим вузьким місцем залишається кількість румунських лоцманів. Оскільки міжнародна конвенція щодо навігації Дунаєм відповідає румунській стороні, вони контролюють весь процес. Однак румунська сторона значно обмежує штат цих фахівців, що прямо впливає на пропускну спроможність каналу.

Друга критична проблема — це одна комісія для оформлення суден. На кожне судно витрачається мінімум години, у складних ситуаціях — до двох. Якби запрацювали одночасно три-чотири такі комісії, процес паралельного оформлення дозволив би рухати чергу в п'ять разів швидше.

"Якби працювали три-чотири такі комісії, можна було б паралельно оформлювати кілька суден, і черга рухалася б значно швидше"

Економічні наслідки затримок для українського експорту

Затримки на Суліні — це не локальна проблема портової логістики. Це загальнодержавна катастрофа для економіки:

1. Кожне судно втрачає тисячі доларів щодня;
2. Агропродукція не потрапляє на світові ринки вчасно;
3. Над 30 млн тонн українського зерна і агровироби перебувають під загрозою затримання;
4. Держава втрачає експортну виручку і податкові надходження.

Необхідні заходи для розвязання проблеми

Рішення лежать у площині негайної міжнародної дипломатії. Потрібна комплексна стратегія, яка охоплює кілька компонентів:

• Переговори з Румунією про значне збільшення штату лоцманів на Суліні;
• Розширення служб оформлення — створення паралельних комісій для прискорення обробки суден;
• Налагодження координації між українською та румунською адміністраціями на постійній основі;
• Впровадження цифрової системи для прозорого моніторингу черги і графіків роботи служб;
• Укладення формального протоколу про спільну роботу на період надзвичайної ситуації.

Роль державного управління у вирішенні затору

На державному рівні такі питання повинні розглядатися як пріоритетні. Міністерства розвитку громад та територій, разом з профільними органами управління портами, зобов'язані ініціювати переговори з румунською стороною на найвищих рівнях. Без швидкого вирішення організаційних питань Суліна не зможе стати повноцінним резервним маршрутом для української морської торгівлі.

Ситуація загалом нагадує проблеми 2022 року, але за чотири роки так і не набула постійного вирішення. Це вказує на системні недоліки в координації та недостатню наполегливість у переговорах.

Можливі наслідки без змін

Якщо затор збережеться, економічні втрати будуть катастрофічними. За розрахунками фахівців, затримання поставок призведе до втрати мільярдів доларів у обсягах ВВП, експортних доходах та податкових надходженнях. Глобальні ринки втратять доступ до українських агропродуктів, що вплине і на світові ціни.

Практичні рекомендації для експортерів

Поки переговори тривають, українські компанії повинні:

• Більш скрупульозно планувати логістичні ланцюги;
• Розподіляти відправки так, щоб не перевантажувати Суліну одночасно;
• Шукати альтернативні логістичні маршрути через дунайські порти;
• Взаємодіяти з професійними асоціаціями судовласників для спільного тиску на органи влади.

Розвязання затору на Сулінському каналі — це завдання не лише для портової адміністрації, але й для держави у цілому. Тільки комплексний та швидкий підхід дозволить відновити нормальний експортний потік і зберегти конкурентоспроможність України на світових ринках.