Феросплавники пропонують мито на експорт металобрухту до ЄС

Проблема експорту металобрухту й тіньові схеми

Українська феросплавна промисловість стоїть перед серйозною проблемою: велика частина потужної сировини щороку покидає межі країни без створення вартості всередині економіки. Замість того щоб переробляти брухт локально й отримувати додану вартість від готового товару, держава дозволяє вивозити сировину «сірими» схемами, які лишають бюджет без надходжень. Це не просто економічна неефективність — це прямі втрати держави.

«Держава повинна бути зацікавлена у виробництві та створенні доданої вартості в Україні, а не лише від операцій із металобрухтом» — цей принцип стає ключовим у дебатах про промислову політику.

Чому феросплавники вимагають обмежень

Представники галузі зауважують, що аргумент на користь обмежень простий і очевидний: створення доданої вартості всередину країни. Замість того щоб просто вивозити металобрухт, виробники мають можливість переробляти його в якісні матеріали, відпускаючи їх як готову продукцію на внутрішньому чи зовнішньому ринку.

• До війни металургійні підприємства мали значний попит на брухт для своїх виробництв
• Локальна переробка була економічно обґрунтована
• Експорт сировини одночасно з імпортом дорожчого готового матеріалу — неефективна схема
• Нині ситуація змінилась через скорочення промислових потужностей

Незаконні схеми вивезення й втрати бюджету

Несподіване розслідування показало, як брухт вивозили через Польщу з нульовим митом, а потім везли до Туреччини. Формально у України була експортна ставка 180 євро/тонна, але через цю лазню державний бюджет залишався без доходів. Результат — понад 3 млрд гривень втрачених за рахунок такої схеми.

Активна переорієнтація на експорт брухту створює також додаткове навантаження на обмежені сухопутні переходи з Польщею, Румунією, Угорщиною й Молдовою. Ці шляхи вже перевантажені готовою продукцією українських виробників, тому конкуренція за пропускну спроможність коштує дорого.

Пропозиції й механізми захисту ринку

Феросплавна галузь пропонує використовувати доступні торговельні механізми згідно з правилами Світової організації торгівлі. Украї́ні як члену СОТ дозволено встановлювати квоти та обмеження для захисту внутрішнього ринку, якщо це виправдано економічно й соціально.

1. Запровадити чіткі правила експорту для всіх напрямків, включаючи ЄС
2. Встановити єдині ставки мита без лазей і обхідних схем
3. Стимулювати переробку металобрухту всередину України
4. Захищати промисловість від імпорту, який створює проблеми для вітчизняних виробників
5. Отримувати валютну виручку від готового товару, а не від сировини

Актуальна ситуація у 2026 році

На кінець 2025 року Кабмін запровадив постанову, яка встановила нульову квоту на експорт металобрухту на увесь 2026 рік. Це рішення підтримується феросплавниками й металургами, оскільки створює умови для стабілізації внутрішнього ринку та переорієнтування сировини на локальне виробництво.

У період військових дій та частково зупинених потужностей розумна промислова політика стає критично важливою. Пріоритетом державної політики має залишатися розвиток внутрішньої переробки та виробництва продукції з високою доданою вартістю.

Економічна доцільність мита на експорт

Аргумент на користь мита очевидний: якщо металобрухт вивозиться, то держава има отримувати компенсацію за вивезення природного ресурсу, а також стимули до його локальної переробки. Це стандартна практика в багатьох країнах, де природні ресурси й сировина охороняються митними механізмами.

Запровадження мита на експорт металобрухту до ЄС — це не просто захист монопольних інтересів однієї галузі, а обґрунтована економічна стратегія розвитку внутрішнього виробництва й забезпечення надходжень до бюджету. Уже у 2026 році такий підхід почне давати результати через перенаправлення сировини до вітчизняних переробників.